Поліграфія однією з перших серед галузей виробництва стала застосовувати комп'ютерну техніку спочатку у видавничих, а згодом у друкарських і післядрукарських процесах, з метою скорочення часу випуску друкованих видань, адекватного реагування на постійне збільшення номенклатури видань та зменшення їх накладів. На базі персональних комп'ютерів почали створюватися різні комп'ютерні видавничі системи із використанням достатньо широкого спектру як ввідних пристроїв – сканерів, цифрових камер, маніпуляторів, модемів, так і вивідних пристроїв – лазерних, струминних, сублімаційних друкарок, насвітлювачів тощо, номенклатура та функціональні можливості яких постійно розширюються. Більше того, з появою цифрових друкарських машин до них стали під'єднувати комп'ютерні видавничі системи, утворюючи таким чином комп'ютерні видавничо-поліграфічні системи.

Особливістю комп'ютерних видавничо-поліграфічних систем є те, що конфігурація зв'язків між елементами таких систем, яку називають топологією, а також склад елементів може бути різним не тільки для випуску різних видів друкованих видань з різними обсягами та накладами, але й для одних і тих самих видів друкованих видань з однаковими обсягами та накладами. Варто зазначити, що такі системи, хоч і є еквівалентними стосовно виду друкованих видань, проте можуть бути нееквівалентними стосовно продуктивності, тобто можуть забезпечувати випуск однакової продукції за різні проміжки часу. Якщо донедавна основна увага при побудові комп'ютерних видавничо-поліграфічних систем була зосереджена на розробці структур форматів даних, програмних засобів набору та верстання, створення та опрацювання ілюстрацій, методів виведення (друкування) інформації, то зараз, у зв'язку із необхідністю скорочення часу випуску видань та забезпеченням друку "сьогодні на сьогодні", увага стала приділятися підвищенню продуктивності таких систем.